Тарас Шевченко: біографія, особисте життя і цікаві факти про Кобзаря

Тарас Шевченко

(1814-1861)

Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині.

Дитячі роки проходять у селі Кирилівка (Керелівка).

Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка.

Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва.

Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.

1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану.

Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні.

Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.

Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.

Навесні 1838 р. Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.

Незабаром став студентом Академії мистецтв.

Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 року під назвою «Кобзар».

25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну.

В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.

У 1844 р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.

5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.

31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва.

Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку.

У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.

Заарештували 5 квітня 1847 р., відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга.

Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 р. унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.

У квітні 1850 р. Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.

Звільнено з заслання у 1857 р.

Навесні 1858 поет прибув до Петербурга.

Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.

10 березня 1861 року Шевченко помер.

Творчість:

  • балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841)
  • вірш «Думи мої, думи мої»
  • поезія «До Основ’яненка»
  • «Тарасова ніч» (1838)
  • «Іван Підкова» (1839)
  • «Гайдамаки» (1841)
  • «Гамалія» (1842)
  • поема «Катерина»
  • драма «Назар Стодоля»
  • поема «Розрита могила» (1843)
  • поема «Чигрине, Чигрине» (1844)
  • поема «Сон» («У всякого своя доля») (1844)
  • поема-містерія «Великий льох»
  • поема «Кавказ»
  • поема «І мертвим, і живим…»
  • вірш «Холодний Яр»
  • цикл «Давидові псалми»
  • цикл «Три літа» (завершується «Заповітом»)
  • вірш «Садок вишневий коло хати…»
  • «Мені однаково»
  • поема «Сова» (1844)
  • поема «Наймичка» (1845)
  • цикл «В казематі»
  • поема «Неофіти»
  • та інші.

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тараса був хліборобом, до того ж умів читати й писати.

Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка.

У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка. 1823 року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п’яниці Петра Богорського. У 1829 році Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 році пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева (здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів знущання задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури.

Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, Є. Іребінкою).

У 1837 році Тарас Шевченко написав поему «Причинна», а 22 квітня 1838 року спільними зусиллями згаданих митців Шевченко був викуплений з кріпацтва. Цього ж року він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом одним з найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії слухав лекції з анатомії, фізіології, зоології, часто бував у театрах і музеях.

У 1840 році Тарас Шевченко надрукував поетичну збірку «Кобзар». У 1843 — 1845 роках поет відвідав Україну. За кілька місяців він устиг побувати в багатьох місцях Київщини, Чернігівщини та Катеринославщини (тепер Дніпропетровська область). Поет гостював у ліберально настроєних панів. Але найбільше його вразили побачені картини злиденного життя кріпаків, їхнє безправне становище. Побував Тарас і на місці розташування славної Запорозької Січі. У рідному селі Шевченко побачився з братами й сестрами, застав ще живого діда, намалював його, а також свою хату.

У 1845 році поет повернувся до Петербурга, завершив навчання в Академії, видав на власні кошти «Живописну Україну» — серію картин, де відображено історичні місця України, її побут і природу. Написав п’ять поем: «Кавказ», «Єретик», «Великий льох», «Наймичка», «І мертвим, і живим…» та всесвітньо відомий «Заповіт».

У 1846 році Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому — видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємної політичної організації — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов’янського єднання

5 квітня 1847 року Шевченка було заарештовано і відправлено до Петербурга. Тут, у казематі, провів Тарас Григорович квітень і травень. Проте Шевченка звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів.

Після закінчення слідства поет засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати та малювати.

Але Шевченко продовжував писати, ховаючись від унтерів та офіцерів, на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого.

У 1848 році поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. Уже в дорозі на острів Кос-Арал Тарас Григорович чимало малював — і від цього повеселішав. На Кос-Аралі Шевченко жив бідно, зате не відчував тягаря солдатчини, багато читав, малював, писав.Але один офіцер доніс начальству, що Шевченко всупереч волі царя живе не в казармі, а до того ще й малює. Негайно в поета було вчинено обшук, Тарас Григорович, попереджений друзями, спалив майже всі свої папери (листи, малюнки, різні згшиси), тільки «захалявні книжечки», передав на зберігання.

У 1850 році Шевченка переведено до Новопетровського укріплення — на півострові Мангишлак. Умови тут були жахливими. Шевченка тут протрималимайже сім років. Для нагляду за ним було прикріплено єфрейтора, котрий мав ходити за поетом як тінь і стежити за тим, щоб Тарас Григорович не міг ні писати, ні малювати. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — цингою та золотухою.

На початку 1857 року друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення, але офіційного дозволу Шевченку довелось чекати аж до серпня. Повернення поета до Петербурга вітали всі прогресивні сили країни. У 1859 році Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.

4 вересня 1860 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання акадеціка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників.

10 березня 1861 року Тарас Григорович Шевченко помер.

Хоч офіційні кола потурбувалися, щоб повідомлення про смерть поета було надруковане із запізненням, і хоч була сильна негода, на похорон Шевченка зібралося багато людей

ОСНОВНІ ТВОРИ:

Поеми «Гайдамаки», «Єретик», «Кавказ», «Великий льох», «Сон» («У всякого своя доля…»), «Катерина», «Наймичка», «Неофіти», послання «І мертвим, і живим…», п’єса «Назар Сто-доля» повість «Художник», збірка поезій «Кобзар», «Щоденник».

Тарас Шевченко (25.02 (9.03) 1814 – 26.02 (10.03) 1861) – найбільший український поет, пророк нової української нації.

Тарас Шевченко народився на Київщині в селі Моринці (нині Звенигородського району Черкаської обл.) у родині селянина-кріпака. Він рано залишився сиротою – його мати померла, коли Тарасу було тільки 9 років, а через півтора року помер і його батько. Тарас навчався грамоті у місцевих дяків. Десь у цей час, у віці 10 – 12 років, у нього з’явився потяг до малювання.

В 1828 році поміщик Павло Енгельгардт вирішив, що Тарас має бути його дворовим слугою (козачком). В цій ролі він супроводжував пана під час його перебування у Вільнюсі (1828 – 1831 рр.) та у Петербурзі (від 1831 р.). У Петербурзі поміщик віддав Шевченка в науку до маляра Василя Ширяєва, яка тривала 4 роки. Пізніше Шевченко працював деякий час підмайстром у Ширяєва, зокрема при розмалюванні Великого театру (ці розписи не збереглися).

Далі в біографії Шевченка наступила пора чудес. Змальовуючи скульптури у Літньому саду, він познайомився із українським художником Іваном Сошенком, а через нього – з українським поетом Євгеном Гребінкою, мистецтвознавцем Василем Григоровичем, художником Олексієм Венеціановим. Найважливішим було для Шевченка знайомство з поетом Василем Жуковським, який був тоді вихователем спадкоємця російського престолу – цесаревича Олександра (майбутнього імператора Олександра 2-го).

Всі ці люди вирішили допомогти здібному кріпаку звільнитись. Енгельгардт забажав за Шевченка фантастично великий викуп – 2500 рублів. Щоб роздобути таку суму, Карл Брюлов намалював портрет В. Жуковського, який було розіграно в лотерею.

Після звільнення з кріпацького стану Шевченко отримав можливість поступити до Академії мистецтв, де він навчався у К. Брюлова. В Академії він навчався від 1838 до 1845 р., коли закінчив її із званням некласного художника.

В цей же час у Шевченка поруч із малюванням з’явилась нова творча пристрасть – віршування. Перший його поетичний твір – балада «Причинна» – було написано в 1837 році, і згодом він став класичним твором української літератури. До числа цих же класичних творів увійшли ранні поеми «Катерина» (1839) та «Гайдамаки» (1841).

В 1840 році в Петербурзі була надрукована невеличка збірка поезій Шевченка під назвою «Кобзар». Ця книжечка знаменувала початок нового – шевченківського – етапу в розвитку української літератури.

Якщо перші поезії Шевченка створені під впливом панівного в 1830-х роках романтичного козакофільства, то починаючи від 1843 р. тематика й тональність його поезії змінюється. В 1843 році Шевченко після 15-літньої перерви знову відвідав Україну і з новою силою відчув трагедію закріпачення колись вільного українського народу, втрату ним політичних і національних прав. Під дією цих вражень Шевченко перетворюється на речника потоптаних прав України. Його вірші були своєрідною програмою будівництва нової української нації, залишаючись при тому високо оригінальними літературними творами (не перетворюючись на римовані маніфести чи передові статті).

Переїхавши в 1845 р. до Києва, Шевченко познайомився тут з кількома молодими українцями – літератором Пантелеймоном Кулішом, поетом та істориком Миколою Костомаровим, учителями Миколою Гулаком та Василем Білозерським. На зустрічах вони читали вірші, говорили про Україну і торкались модного тоді питання про панславізм і про місце України серед слов’янських народів.

Для російських жандармів цього було досить, щоб звинуватити їх у створенні «Українсько-слов’янського товариства» (така назва фігурує в матеріалах слідства; в історіографії прийнято назву «Кирило-Мефодіївське товариство»). У березні – квітні 1847 р. члени товариства були заарештовані й допроваджені до Петербурга. 5 квітня 1847 р. на в’їзді до Києва заарештували й Шевченка, при цьому в нього забрали альбом «Три літа» з чистовими списками його нових політичних поезій.

Цей альбом, особливо поема «Сон» з гострою сатиричною картиною царської родини, стали основним доказом провини Шевченка. 30 травня 1847 р. імператор Микола 1-й затвердив вироки членам товариства. Шевченка було засуджено віддати у солдати. На проекті вироку імператор особисто додав: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати».

За 9 днів Шевченка під конвоєм фельд’єгеря допровадили з Петербурга до Оренбурга, де йому визначили службу рядовим в Орській фортеці. Весь час перебування у солдатах Шевченко був змушений поневірятись по смердючих казармах. Хоча вирок передбачав для нього «право вислуги» і Шевченка кілька разів представляли до підвищення в унтер-офіцери, цього ніколи не сталось – залякані начальники боялись підписувати ці клопотання.

(Для порівняння: російський письменник Ф. М. Достоєвський в 1849 р. був засуджений до каторги, в 1854 р. переведений до війська рядовим, в 1855 р. підвищений до унтер-офіцера, в 1856 р. – до прапорщика, а в 1859 р. звільнений з примусової воєнної служби. Ті самі 10 років страждань, але Достоєвському, як росіянину і дворянину, була відкрита дорога до вислуги, яка була закрита для кріпака-українця Шевченка).

Сила Шевченкового спротиву зростала неначе пропорційно до тиску російської урядової машини: в 1847 – 1850 роках він, всупереч забороні, створив 145 поезій – чи не половину його поетичного доробку. Серед них – поеми «Княжна», «Царі», «Сотник», «Петрусь», і його поетична відповідь на царський вирок – поезія «N. N.»: «Караюсь, мучуся… але не каюсь!..»

В 1848 р. доля Шевченка трохи поліпшилась – він був призначений до експедиції з обстеження Аральського моря. Залишаючись формально рядовим, він мав робити зарисовки для експедиції. Ці зарисовки людей, природи і пам’яток стали першими зображеннями з території сучасного Казахстану.

Після завершення експедиції в 1849 р. Шевченко сподівався на нагороду і навіть на дозвіл малювати. Але російський уряд «винагородив» його у цілком своєрідний, чисто російський спосіб: в 1850 році Шевченко був знову заарештований і відпроваджений на службу до Новопетровського форту (на півострові Мангишлак в Каспійському морі). Там він провів цілих сім років.

Після смерті імператора Миколи 1-го і приходу до влади Олександра 2-го багато політичних в’язнів, в тому числі декабристи та учасники польського повстання 1830 – 1831 рр., були амністовані. Звільнено було тих, хто виступав проти царату зі зброєю в руках, але продовжували тримати в неволі Шевченка, який виступав зі словом. Клопотання про його звільнення тривали понад два роки, і тільки 24 липня 1857 р. він був звільнений.

«Воля» для Шевченка була обмежена, як виявилось, поліційним наглядом та забороною в’їзду до Москви та Петербурга, через яку він усю зиму 1857 – 58 років провів у Нижньому Новгороді. Лише у березні 1858 р. ця заборона була знята, і 27 березня 1858 року Шевченко повернувся до Петербурга. Зворотній шлях зайняв цілих дев’ять місяців – рівно в 30 разів повільніше, ніж шлях у неволю!

В Петербурзі Шевченко почав вправлялись в мистецтві гравюри і одночасно клопотався про перевидання своїх поетичних творів – хоча б тих, які були свого часу дозволені цензурою. Нове, побільшене видання «Кобзаря» вдалося випустити тільки в січні 1860 року. Звичайно, що про друк таких нових поем як «Неофіти» (1857) чи «Марія» (1859) тоді не можна було навіть мріяти (обидві поеми було надруковано тільки в 1876 році).

Дві мрії плекав Шевченко після звільнення – оженитись та оселитись у своїй власній хатині десь на Київщині, над Дніпром. Ці його мрії алегорично відбились у його гравюрі з характерною назвою «Сама собі в своїй господі» (1859). Він любовно малював різні проекти цієї хатини, мріяв, яку гарну майстерню він там буде мати… В 1859 році він приїхав на Канівщину, щоб особисто вибрати ділянку землі, але тут його спіткало нове лихо. Місцеві поміщики-поляки, не бажаючи мати такого неприємного сусіда, спровокували Шевченка на «крамольні» розмови, через які він був знову – уже втретє! – заарештований і змушений був виїхати до Петербурга.

Так само скрахували мрії Шевченка про одруження. Його намір оженитись із Ликерею Полусмак скінчився повним розривом (вересень 1860 р.), і невдовзі після того Шевченко захворів на серце. Ця хвороба, на яку тоді не знали ради, швидко прогресувала і звела його в могилу.

Шевченко прожив тільки 47 років і написав, порівняно із сучасними йому письменниками, небагато (для порівняння: зібрання творів О. І. Герцена виноситься на 30 томів, І. С. Тургенева – на 28 томів, тоді як літературна спадщина Шевченка не перевищує 6 томів сучасного друку). Подібна ситуація із малярською спадщиною: в ній майже відсутні твори в техніці олійного живопису, натомість рішучо переважають акварелі, рисунки олівцем та гравюри (а саме олійний живопис є визначальним при оцінці художника).

Але значення його творчості – колосальне. Шевченко підніс авторитет української мови і зробив її невідкличним символом українського народу. Він у зрозумілій формі сформулював політичний ідеал нової української нації і тому справедливо вважається пророком Нової України.

М. Ж., 29 травня 2014 р.

Тарас Шевченко біографія коротко ознайомить вас з основними подіями життя і творчості Кобзаря на українській мові.

Тарас Шевченко біографія скорочено

Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Його доглядала сестра Катерина.

Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.

В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року.

Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.

Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.

Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.

Незабаром став студентом Академії мистецтв.

Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів.

25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну.

В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.

У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.

5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.

31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва.

Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.

Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.

У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.

2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання.

Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.

10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій  (м. Канів).

Ваша думка?
Герой
Не знаю
Не герой

Оцініть статтю

Сподобалась стаття? Поділіться!

Тарас Шевченко: п´ять заслуг класика перед українським народом

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в с. Моринці Черкаської області, помер у 47 років, 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі. Класик української літератури №1 і перший український дисидент.

Досягнення Тараса Шевченка.

Нащадок запорізьких козаків і син кріпака став символом України зовсім не випадково, оскільки

1. Тарас Шевченко – класик №1 української літератури, який довів світові, що його нація має повноцінну літературну мову. Його збірка “Кобзар” визнана філологами усього світу основою сучасної української літератури і багато в чому літературної української мови:

якщо “Енеїда” Котляревського зробила “анонс” української літератури, дала перший у світі українсько-російський словник і довела, що українська мова – це не наріччя російської та польської націй, а окрема літературна мова, на яку можна перекладати твори Стародавньої Греції, то через півстоліття вірші і проза Тараса Шевченка довели, що українська нація отримала “повноцінну” і визнану в усьому світі літературу;

image

після Шевченка жоден філолог в світі більше не може поставити під сумнів наявність самостійних і самодостатніх українськой мови та літератури як обов’язкових умов існування сучасної нації у світі.

2. Тарас Шевченко змусив не тільки визнати, але й полюбити в багатьох країнах світу “співучу і ніжну на слух” українську мову: його “Кобзар” перекладений більш як на 100 мов світу. У місті Черкаси в 1989 році було відкрито єдиний у світі музей, присвячений одній книзі. І книгою цією став все той же “Кобзар”.

3. Тарас Шевченко став першим українським дисидентом, оскільки численні твори проти російського царизму викликали передбачувану реакцію імператора Миколи I – переможець декабристів і європейських революції 1848 р. не міг залишити без відповіді вільнодумство колишнього кріпака, викупленого у поміщика Павла Енгельгардта художником Карлом Брюлловим.

За написання поем “Сон”, “Гайдамаки” та участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Тарас Шевченко був заарештований і висланий до Оренбурга (1847-1850), де повторно був заарештований за зв’язок із польськими революціонерами.

4. Тарас Шевченко був першим українцем, який вніс розкол… у ліберальний рух Росії. Його арешт засудив “прогресивний” критик Віссаріон Бєлінський, який побачив у поемі “Сон” “хохлацький радикалізм”. Російські ліберали ніяк не могли зрозуміти, як можна “писати пасквілі на государя-імператора і імператрицю”. Наступне одкровення Бєлінського про Т. Шевченка просто вражає своїм цинізмом: “Мені не шкода його. Якби я був його суддею – я зробив би не менше. Я відчуваю особисту ворожнечу до такого роду лібералів. Це вороги всякого успіху. Своїми зухвалими дурницями вони дратують уряд, роблять його підозрілим, готовим бачити бунт там, де немає нічого…”.

image

5. Тарас Шевченко – відомий український… етнограф, чия спадщина визнана “важливим історичним документом” у вигляді написаних ним картин із серії “Живописна Україна”, етнографічних описів традицій і побуту в Оренбурзі і на півострові Мангишлак (докладніше: Скрипник Г. Етнографічні аспекти творчості Тараса Шевченка // Народна творчість та етнографія. – 2000. – № 2-3).

Цікаві факти про Тараса Шевченка.

image

Основна освіта Тараса Шевченка – два роки навчання в церковно-приходській школі. При цьому багатьма своїми знаннями майбутній письменник був зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт. Вона вчила хлопчика говорити польською і французькою. Проте все ж основні знання мов Тарас отримав від панських лакеїв; Тараса Шевченка викупив у поміщика Павла Енгельгардта художник Карл Брюллов в 1838 році за ціну у 2,5 тис. рублів – нечувану суму, за яку можна було купити цілий маєток у Росії. Для цього Брюллов намалював портрет Василя Жуковського, який продав через лотерею; Тарас Шевченко в молодості, як і більшість кріпаків, був малоосвіченою людиною. Фрагмент його листа до брата:

image

після приїзду в Петербург у 1831 р. сімнадцятирічний Шевченко все своє життя цілеспрямовано займався самоосвітою і став… високоосвіченою людиною, навіть за столичними мірками. Спочатку Брюллов змушував його читати вголос, дозволив йому користуватися його величезною бібліотекою, і за короткий час молодий Шевченко прочитав… всіх класиків, виданих російською, а потім і французькою мовами, які вивчив досконало. З часом почав розбиратися в політиці, з жахом зрозумів, що таке соціальна нерівність і взаємини між різними верствами суспільства. Він став улюбленим учнем Карла Брюллова, який ввів Шевченка у “вище суспільство”. Шевченко став франтом, абсолютно не схожим на безліч картин своїх останніх років життя.

image

Біографія Тараса Шевченка.

1816 рік – сім’я Шевченків переїжджає в село Кирилівка (нині село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області України). Там і пройшло його дитинство; 1823 рік – помирає його мати; 1825 рік – помирає батько; з дванадцятирічного віку Тарас пізнав всю тяжкість життя безпритульної дитини. Йому довелося побувати в прислузі у вчителя-дяка, де він навчався грамоті, а також помічником дяків-малярів, у яких брав уроки малювання; 1829 рік – потрапив у прислужники до поміщика Енгельгардта спочатку в ролі кухарчука, потім – слуги-”козачка”. Поміщик помітив у Шевченка тягу і талант до малювання і віддав його в навчання до викладача Віленського університету Яна Рустема; 1831 рік – переїжджає до Санкт-Петербургу; 1832 рік – вчиться живопису у В. Ширяєва; до 1838 рік – знайомиться з художниками Брюлловим і Венеціановим, а також поетом Жуковським. Згодом викуплений у поміщика і поступив в Петербурзьку Академію мистецтв; на знак подяки Жуковському написав і присвятив йому один з найбільш видатних своїх творів – поему “Катерина”; 1842 рік – написав однойменну картину на тему поеми. До речі, це єдина картина цього періоду життя художника, яка була написала олією і збереглася донині;

imageАвтопортрет Тараса Шевченка

1840-1846 роки вважаються найкращими в житті Шевченка та періодом найбільшого розквіту його творчості. Саме в ці роки вийшли збірка віршів “Кобзар” (1840, повніше видання – у ​​1860), поеми “Гайдамаки” (1841), “Сон” (1844), “Наймичка” (1845); 1847 – заарештований і відправлений рядовим в окремий Оренбурзький корпус із забороною писати й малювати за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві; 1848-1849 роки – брав участь в експедиції з вивчення Аральського моря. Основним його завданням була замальовка місцевих пейзажів. Малювати йому дозволив генерал Обручев, оскільки він добре ставився до Шевченка. Але коли про це дізналися в Санкт-Петербурзі, генералу було оголошено догану, а Шевченко засланий дослужувати у н. п. Новопетрівське, на півострові Мангишлак Каспійського моря, де він пробув до 1857 року; 1858 рік – повернувся до Петербурга; 1859 рік – побував в Україні. З цього періоду і до дня своєї смерті Тарас Шевченко займався складанням підручників для українського народу рідною мовою; 10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер.

Спочатку Тарас Григорович був похований на Смоленському православному кладовищі Санкт-Петербурга.

imageМісце поховання Тараса Шевченка в Санкт-Петербурзі

Однак через 58 днів після похорону прах Тараса Шевченка був перепохований на Чернечій горі в Каневі, Черкаська область, Україна. Зроблено це було, оскільки так хотів сам поет у своєму “Заповіті”.

imageМісце поховання Тараса Шевченка в Каневі

Сенсаційну прем’єру про життя Тараса Шевченка показали на телебаченні. Документальний фільм “Таємниці генія Шевченка” зняли до 200-річчя з дня народження українського поета.

Тарас Шевченко очима художника Юрія Журавля.

Відомий український художник і аніматор Юрій Журавель так побачив Тараса Шевченка:

Портрет Тараса Шевченка у викоаннні Юрія Журавля

Тарас Шевченко і соціальні мережі.

Група, присвячена Тарасу Шевченку в соціальній мережі Facebook. Група імені Тараса Шевченка в “Однокласники”. Спільнота Тараса Шевченка у “Вконтакте”. Сторінка, присвячена Тарасу Шевченку ВКонтаткті Сторінка, присвячена Тарасу Шевченку в Facebook Сторінка, привячена Тарасу Шевченку в Однокласниках

Увічнення пам’яті Тараса Шевченка.

Іменем Тараса Григоровича Шевченка назвала ціла серія різних географічних об’єктів, включаючи населені пункти, проспекти і вулиці; Київський та Луганський національні університети, Чернігівський педагогічний університет, Кременчуцький обласний гуманітарно-педагогічний інститут і головний університет Придністров’я носять ім’я Тараса Шевченка; театри – Національна опера, Харківський, Тернопільський і Волинський драматичні театри, Дніпропетровський український музичний драматичний театр, Криворізький театр драми і комедії, Черкаський та Чернігівський музично-драматичні театри також носять його ім’я. численним кінотеатрам було присвоєно ім’я Тараса Григоровича; 1964-1991 роки – місто Актау носло назву Шевченко; як на території України, так і за її межами існує величезна кількість пам’ятників, монументів і постаментів Тараса Шевченка. Найбільш відомими з них вважаються: Пам’ятник Шевченку в Харкові; В Києві; В Дніпропетровську; В Донецьку; У Львові.

За кордоном Тарасові Шевченкові також були встановлені пам’ятники. Зокрема, на території Російської Федерації існує два пам’ятники:

В Москві; В Санкт-Петербурзі; У Вашингтоні (США) також є пам’ятник Тарасу Григоровичу; У Торонто (Канада).

А також у безлічі інших країн світу.

Пам’ятник Тарасу Шевченку в Харкові Пам’ятник Тарасу Шевченку в Києві Пам’ятник Тарасу Шевченку в Дніпропетровську Пам’ятник Тарасу Шевченку в Донецьку Пам’ятник Тарасу Шевченку у Львові Пам’ятник Тарасу Шевченку у Москві Пам’ятник Тарасу Шевченку в Санкт-Петербурзі Пам’ятник Тарасу Шевченку у Вашингтоні Пам’ятник Тарасу Шевченку у Торонто

Як часто користувачі Яндекса з України шукають інформацію про Тараса Шевченка в пошуковій системі?

Як видно з фото, користувачі пошукової системи Яндекс у вересні 2015 цікавилися запитом “Тарас Шевченко” 44528 разів.

А за іншим графіком можна простежити, як змінювався інтерес користувачів Яндекса до запиту “Тарас Шевченко” за останні два роки:

найвищий інтерес до даного запиту був зафіксований у березні-квітні 2015 року (близько 630 000 запитів); найменше інтересу було проявлено в липні 2015 року (близько 130 000 запитів). Кількість запитів про Тараса Шевченка в Яндекс за вересень 2015 року Кількість запитів про Тараса Шевченка в Яндекс за останні два роки Розділ: Герої України -> Класики літератури

Оцените статью
Рейтинг автора
4,8
Материал подготовил
Егор Новиков
Наш эксперт
Написано статей
127
А как считаете Вы?
Напишите в комментариях, что вы думаете – согласны
ли со статьей или есть что добавить?
Добавить комментарий